Як підготувати дитину до відвідування дитячого саду?

Підготовка до дитсадкаДля того, щоб дитина могла швидко і безболісно адаптуватися до умов суспільного виховання і няні, необхідно готувати її до вступу в дитячий сад. Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти. Наприклад: «Дитячий сад - це такий гарний будинок, куди мами і тата приводять своїх малюків. Я хочу, щоб ти познайомився і потоваришував з іншими дітьми і дорослими. В саду є маленькі столики і стільчики, маленькі ліжечка, маленькі раковини для вмивання, маленькі шафки, багато цікавих іграшок. Ти все зможеш розглянути, помацати, пограти з цими речами. У садку діти їдять, гуляють, грають».

Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди.

Домашній режим необхідно заздалегідь перебудувати під розпорядок дитячого саду. Поступово, протягом літа, підлаштовуйте режим дня дитини до режиму дня у дитячому садку. Необхідно піднімати малюка зранку не пізніше, ніж за 1 годину до виходу в дитячий сад. Дитина повинна приймати їжу в той же час, що і в дитячому садку. Одним з важливих режимних моментів є денний сон. Його також необхідно зрушити на час, у який він проходить в дитячому саду.

Велике значення має те, як у дитини сформовані культурно-гігієнічні навички та навички самостійності. У дворічному віці малюк повинен вміти тримати ложку і їсти сам, самостійно помити руки і вмити обличчя, вміти користуватися носовою хусткою, грати з іграшками, повинен бути привчений до горщика і проситися на нього за потребою. Крім цих вимог, дворічний малюк повинен вміти одягатися і роздягатися за допомогою дорослого.



Якщо дитина боїться входити в групу, де багато дітей, приходьте раніше, коли дітей мало або взагалі першими. У вихователя буде можливість поспілкуватися довше особисто з дитиною.

Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптація протікає у малюків, які вміють довго, різноманітно і зосереджено грати з іграшками. Вперше потрапивши в сад, вони швидко відгукуються на пропозицію виховательки пограти, з цікавістю досліджують нові іграшки. У випадку утруднення такі діти завзято шукають вихід з ситуації, не соромлячись, звертаються по допомогу. Вони люблять разом з вихователькою вирішувати предметні завдання: зібрати пірамідку, матрьошку, елементи конструктора. Для дитини, що вміє добре грати, не складає труднощів увійти в контакт з будь-яким дорослим. Тому вам або няні необхідно враховувати ці нюанси у вихованні та розвитку дитини.

Ніколи не лякайте дитину дитячим садом. У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Щоб звикання до дитячого закладу проходило легше, треба зробити його поступовим. У перші 3-4 дні дитина приходить в дитячий сад нагодованою і залишається в групі до обіду. За цей час вона вивчає нові приміщення, знайомиться з іншими дітьми. Якщо малюк у хорошому настрої, активний, легко відпускає батьків або няню, вони можуть в наступні 2-3 дні залишити дитину спати, але радимо відразу після денного сну забрати його. Далі можна залишити малюка в групі на цілий день.

Золоті правила для батьків 3-х річного малюка

Золоті правила для батьків 3-х річного малюкаНаші діти повинні рости розумними і красивими, всебічно розвиненими. Тому завдання правильного виховання висить на наших плечах - плечах батьків. І не варто відмовлятися від правильного і раціонального виховання дітей, або перекладати цю роботу на бабусь-дідусів, вихователів у дитячому садку або няню.У трирічному віці дитина - вже маленька особистість. У неї є свій характер, інтереси, бажання, свої принципи, які вона відстоює. І якщо раніше малюк підстроювався під нас, то тепер ми повинні підлаштовуватися під нього. Він вже не так сильно нам наслідує, швидше, у нього є своя думка, і він вважає її правильною.

Коли в сім'ї підростає дитина, завжди постає питання про її правильне виховання та розвиток. У трирічному віці потрібно продовжувати поповнювати і розвивати словниковий запас дитини. Як це робити? Наприклад, ви йдете по парку з дитиною. Розкажіть їй, які дерева, кущі, квіти там ростуть. Розкажіть, хто за ними доглядає і як. Розкажіть, які квіти ростуть вдома або в інших країнах.

Гуляючи містом, розповідайте все, що цікавить ваше чадо. Увагу звертайте на все навколо і схиляйте дитину до діалогу - це розвиває її мову. Також ви, таким чином, знайомите дитину з навколишнім світом. А це важливо. Ви повинні показувати всілякі картинки або енциклопедії з тваринами, рослинами. Варто показувати і розповідати, де яка тварина живе, що вона їсть, які у неї дитинчата. Відмінна альтернатива - це зоопарк.

Існує думка, що чим більше розвинена дитина фізично, тим вищий її інтелект. Тому робіть вранці зарядку, намагайтеся більше рухатися, займатися спортом. Привчайте дитину з раннього дитинства до активного відпочинку на природі і рухливих ігор. Свіже повітря і рух сприяють тому, що дитина буде краще і міцніше спати, краще їсти, а значить, вона буде здоровішою.

Також потрібно розвивати практичні навики. Наприклад, якщо ви поливаєте квіти, зацікавте дитину. Нехай вона допоможе вам зробити нескладну роботу - це може бути витирання пилу або розпилення води на рослини.

Варто також грати в рольові ігри. Це гра в доктора і пацієнта (за допомогою набору доктора), в дочки-матері, нехай дитина відчуває себе старшою над кимось, що вона теж може когось чомусь навчити, про когось піклуватися. Адже і вона хоче відчути себе дорослою.

Необхідно розвивати і творчі здібності у дитини. Це малювання, як олівцями, фломастерами, так і фарбами. Можна також розмальовувати розмальовки, як паперові, так і онлайн. Кличте дитину малювати разом. Малювати можете що завгодно: квітку з пелюстками, сонечко з променями. Ви можете намалювати сонечко, а дитина - промені.

Навчайте малюка і іншим видам творчості: аплікації, ліпленню. Грайте пальчиками - так ви розвиваєте дрібну моторику. Пальчиками можна також малювати. Виходять оригінальні та унікальні малюнки, які можна подарувати бабусі, дідусеві і залишити напам'ять.

Автор: Зайцева Ірина

9 найкорисніших продуктів для дітей

9 найкорисніших продуктів для дітейВсі ми хочемо, щоб наші дітки росли здоровими і активними, тому особливу увагу ми приділяємо їхньому харчуванню. Ми намагаємося купувати найсвіжіші і здорові продукти, або взагалі вирощуємо їх на городі, намагаємося по максимуму захистити дитину від хімії. У цій статті ви зможете дізнатися про те, які продукти дійсно потрібні вашій дитині і є найкориснішими для зростаючого дитячого організму.1. Фрукти. Нарізане яблуко, груша або персик - це ідеальний перекус між прийомами їжі. Причому, чим більше кольорів, тим краще - кожен з природних барвників в овочах і фруктах несе в собі певну користь. Так, сині і фіолетові продукти (чорниця, баклажан) містять ресвератрол - потужний антиоксидант, який допомагає боротися з раком і серцево-судинними захворюваннями.

2. Овочі. Звичайно, не кожна дитина погодиться поїдати овочі в необхідній кількості і різноманітності. Тут вам доведеться проявити фантазію і знайти спосіб годувати свою дитину овочами. Так, якщо малюк любить бутерброди, додавайте в них свіжі, сирі овочі між хлібом і м'ясом. Можете додавати сирі овочі і до других страв, викладаючи з них різні кумедні фігурки.

Не забудьте налягати і на зелененьке: шпинат, капусту, салати ромен і мангольд. У цих зелених листках міститься хлорофіл, який очищає кров і насичує її киснем. А це, у свою чергу, робить дитину більш витривалою і знижує загальний рівень втоми.

3. Горіхи. Вони є відмінним джерелом здорових жирів і енергії. Придумайте суміш горіхів, насіння і сухофруктів для своєї дитини - вона стане відмінним перекусом між обідом і вечерею, і подарує дитині більше сил.

4. Молоко. Як відомо, молоко незамінне для дитячого організму. Включаючи кальцій і вітаміни A, B, B2, C, молоко містить більше 200 органічних і мінеральних речовин, необхідних для здорового розвитку дитячого організму. Воно допомагає зміцнити зуби і ясна, запобігти багатьом захворюванням травної системи і навіть цукровому діабету!

Тільки мова йде саме про здорове молоко, яке не містить хімії та консервантів. Однак якщо ваша дитина погано реагує на натуральное молоко, і у неї з'являються алергічні реакції, перейдіть на якісне магазинське молочко. Можна купувати дитячі молочні продукти або шукати високоякісне молоко, яке є екологічно чистим продуктом.

5. Риба. Її дітки також не сильно люблять, але постарайтеся знайти ту рибу, яка сподобається вашій дитині. Лосось або тунець - найбільш смачні сорти, які також є відмінним джерелом білка і омега-3 жирних кислот.

6. Сир. Чи мажете ви його на бутерброди, чи додаєте в печені страви, або просто нарізуєте на тарілку, сир є ідеальним доповненням до раціону вашого малюка. Також до сиру можна подавати пшеничні крекери - такі канапки послужать дуже смачною закускою.

7. Цілісне зерно. Це найкраще джерело клітковини. Включіть в раціон дитини хліб і макарони з цілісних сортів пшениці, коричневий рис, вівсянку.

8. Бобові. Вони також є відмінним джерелом клітковини, білка і вуглеводів. Тому намагайтеся регулярно готувати дитині перші та другі страви, а також салати з квасолі.

9. Вода і чай. Ці напої є самими здоровими як для малят, так і для дорослих, особливо якщо брати чай без кофеїну. Намагайтеся замінювати ними солодкі газовані напої, в яких немає ніякої користі.

Автор: Сальнікова Анна

Виховуємо любов до книги змалечку

Виховуємо любов до книги змалечкуСучасний стиль життя все більше витісняє книгу на задній план, адже існує багато інших способів отримання інформації. Проте, всі ми розуміємо – книгу нічим не замінити. Вона формує свідомість, інтелект, моральні якості, збагачує словниковий запас. Читаючи, малюк вчиться відрізняти добро і зло, справедливість, чесність і обман. Проте, любов до книги потрібно виховувати, прищеплювати. Діти, особливо у віці до 6 років, є дуже сприйнятливими до навчання, до пізнання всього нового. Тому батькам варто використовувати благодатний грунт, засіваючи його знаннями та любов’ю до цих знань.
Починайте читати дитині з пелюшок, навіть якщо Вам здається, що маля не слухає і нічого не розуміє. Відомо, що тембр і інтонація голосу формують емоційну сферу малюка. Найменшим корисно читати віршики, адже вони мають чудове відчуття віршового ритму. Для занять обирайте яскраві, фактурні книжки-іграшки.

Підтримуйте цю добру традицію і надалі, коли маля підростатиме. Згодом у дитини з’являться запитання: чому сталося так, чи інакше? Намагайтеся завжди відповідати крихітці на її запитання, навіть, якщо вони лунають дуже часто. Обговорюйте з малечею події, про які ви читали, історії і ситуації, які описані в казці чи оповіданні. Хто з героїв вчинив чесно, хто обманював, хто зробив добре, а хто погано? Ці бесіди допоможуть дитині навчитися формувати власне бачення, висловлювати свою думку, глибоко розуміти суть, шукати мораль, тренується пам'ять і логіка.

Звертайте увагу на якість книг, які купуєте дитині. Велику роль відіграють ілюстрації, які допомагають глибше розкрити зміст прочитаного, зрозуміти суть, тому полистайте книгу, яку маєте намір придбати. Часом дитячі книги рясніють суржиком і неграмотним перекладом, слідкуйте не лише за якістю паперу і зовнішнім виглядом книги, а й за наповненням того, що потрапить в руки малечі.

Дитина навчилася читати самостійно – чудово! Заохочуйте її, пропонуйте нові, цікаві книги, просіть читати для Вас вголос, обговорюйте прочитане, цікавтеся подіями: «Що відбулося з Пеппі сьогодні?», «Як Котигорошку вдалось перемогти Змія?». Важливо, щоб це зацікавлення було щирим!

І не забувайте, найкращим способом виховання є подання доброго прикладу, тому, якщо в сім’ї прийнято читати – дитина, швидше за все, також любитиме і шануватиме книгу.

Автор: Марта Павлюк

Поради батькам: як привчити дитину до прибирання

Поради батькам: як привчити дитину до прибиранняДошкільний вік – найкращий час для привчання малюка до порядку. І зробити це необхідно не тільки, щоб полегшити роботу по дому мамі. Цей навик відіграє важливу роль у розвитку дитини, виховує в ній відповідальність. Але прибирання в будинку залишається однією з найменш улюблених дітками справ, тому привчати малюка до порядку потрібно грамотно і поступово. Наші поради допоможуть вам досягти успіху, витративши мінімум сил і нервів.

Отже, як привчити дитину до прибирання та порядку?

Порада 1: Поясніть, навіщо це потрібно.

Так, для вас це очевидно, але не для вашого дошкільника. Розкажіть, навіщо потрібно прибиратися в кімнаті, навіщо підтримувати чистоту в будинку, навіщо зберігати речі в порядку. Крім того, починаючи привчати малюка до прибирання , підбирайте правильні слова. Сказавши «поприбирайся у себе в кімнаті», ви навряд чи отримаєте очікуваного результату, так як дитина може ще не зовсім чітко розуміти, що потрібно зробити. Замість цього попросіть малюка скласти іграшки в коробку, поставити книжки на полицю і т.д.

Порада 2: Організуйте дитячу кімнату так, щоб прибиратися було легко.

У доступному для малюка місці розмістіть коробки з іграшками, книжкові полички, ящики з одягом і т.д. Щоб дитина швидше запам'ятала, що куди складати, можете наклеїти бірочки з написами або картинками з журналів, що вказують на вміст коробки або ящика. У дитини повинна бути можливість прибирати і підтримувати порядок самостійно, а не просити вас кожен раз, наприклад, поставити книги на високу полицю.

Порада 3: Грайте у прибирання.

Можливостей грати у прибирання дійсно багато, справа лише за вашою фантазією. Ви можете змагатися з малюком, хто швидше – ви приберете книги або він іграшки; можете засікати час і заохочувати дитину, якщо вона впоралася швидше. Можна звернутися за допомогою і до комп'ютерних ігор. Зараз існує багато тематичних ігор, які покажуть малюкові, що прибирання - це цікаво.

Порада 4: Прибирайтеся під музику.

Так, прибирання – не дуже веселе заняття, тому малюк може робити його вічно. Включивши веселу ритмічну музику, ви прискорите процес наведення порядку і зробите його не таким нудним. Адже ви напевно і самі помічали, що безліч рутинних справ простіше робити під музику.

Порада 5: Прибирайтеся вдвох.

Для початку дитині може бути складно прибирати все самостійно. Не залишайте її одну, допоможіть. Можна розподілити список обов'язків або робити все одночасно. Так ваш малюк буде відчувати вашу підтримку.

Порада 6: Зробіть прибирання частиною щоденної рутини.

Привчаючи дитину до порядку, ви повинні змушувати її прибирати за собою регулярно, а не час від часу. Привчіть малюка, що перед обідом або прогулянкою обов'язково потрібно скласти іграшки на місце, перед сном – поставити всі книги на полицю.

Порада 7 : Чи не переробляйте все за дитиною.

Так, можливо, ваш дошкільник не зможе відразу навчитися наводити ідеальний порядок. Але майте терпіння не переробляти за ним прибирання – не показуйте, що він все робить не так. Змиріться з цими недоліками і акуратно підказуйте, щоб дитина сама навчилася наводити хороший порядок. Також не зліться на повільність малюка. Пізніше він навчиться робити все швидше. А зараз наберіться терпіння не переривати цей довгий процес, щоб по-швидкому забратися самостійно. Інакше дитина буде навмисне повільно прибиратися, щоб мама зробила все сама.

Порада 8 : Правильна поведінка батьків.

Як було сказано вище, не відразу ваш малюк все робитиме правильно. Наберіться терпіння не лаятися, а спокійно, чітко і ясно пояснювати, що дитина зробила не так. Постарайтеся не кричати і в тих випадках, коли дитина «хотіла як краще, а вийшло як завжди». Якщо вона не тією ганчірочкою (або взагалі не ганчіркою) витерла розлитий на підлогу чай. Просто поясніть, що для підлоги і столу ганчірки різні. Заохочуйте малюка за всі старання. І якщо він хоче допомогти в тому, що ви йому поки що не можете довірити, наприклад, вимити посуд, наберіть йому в тазик води і дайте пару небитких предметів – нехай тренується.

Навчання малюка, будь то прибирання або будь-який інший необхідний навик, має проходити в гарному настрої. А якщо ви будете постійно дратуватися, сердитися, кричати, дитина ніколи не полюбить це робити.

Автор: Сальнікова Анна

До чого може призвести вседозволеність, або чому важливо інколи говорити «ні» своїм дітям?

До чого може призвести вседозволеність, або чому важливо інколи говорити «ні» своїм дітям?«Так» і «ні» - це два дуже коротких, але дуже важливих слова у нашому житті. Визначальними коротке «так» або «ні» є і у здійсненні виховного процесу. І як нелегко інколи бути справедливим і зрозуміти, ЩО треба промовити у тій чи іншій ситуації.

Деякі батьки у своїй безмежній любові до дітей забувають про існування слова «ні», постійно потурають дитячим примхам, не розуміючи, що цим можуть сильно зіпсувати характер, а відтак і майбутнє свого чада (хоча мета, звісно, зовсім протилежна). Слово «ні» вчить дитину великої правди, допомагає зрозуміти, що в житті нас чекає багато труднощів і перешкод, а не лише суцільні задоволення. Саме перешкоди гартують наш дух, додають йому сили для подолання труднощів. Діти, які знають, що завжди можуть отримати те, чого їм заманеться, не почують відмови на будь-яке прохання, імовірно «отримають в подарунок» ще й такі риси характеру, як мінливість, примхливість, дратівливість.

«Дитина, яка з малих років не звикла до жодних відмов, стане в майбутньому великим деспотом» (Р. Різітелі, психолог).

Авторитетні психологи і педіатри стверджують в один голос: дитина, яка звикла дотримуватися певних правил знає, що не всього в цьому житті можна добитися словом «хочу», притупуванням ніжок чи істерикою, вона має більше шансів стати людиною, яка буде здатна долати життєві труднощі, не зламається при першій же невдачі.

«Той, хто ніколи не змагався з жодним «ні», ризикує, що його корабель розіб’ється об першу перешкоду» (П. Пелегріно).

Проте чомусь існує стереотип, що сказати «ні» - це образити, обділити, це обов’язково означає насварити. Навчіться говорити «ні» спокійно і лагідно, без роздратування і крику, як би це «неприродно» вам не здавалось. Адже Ви знаєте, що забороняєте не зі злості, це не є проявом поганого настрою, а робите це свідомо, заради блага дитини. Кожне «ні» має бути обґрунтованим, висловленим у зрозумілій для дитини формі. Якщо Ви кажете «ні» необґрунтовано («Бо я так сказав(ла)!», «Ні» і крапка!»), то навчаєте не послуху, а деспотизму, чините насилля. Дитина має право розуміти, чому їй заборонено щось робити, щось мати і т.п. Тільки за такої умови формується усвідомлення, дитина розвивається.

Часто можна почути від батьків фразу «Хочемо, щоб нашій дитині нічого не бракувало, щоби мала все, в цьому і є сенс нашого життя». Так, це дійсно дуже благородна мета, але пам’ятайте: коли дамо своїй дитині все, чого вона тільки може забажати, то це може наштовхнути її на неправильне розуміння життя (ніби метою його є розваги і задоволення власних потреб). «В мене все є, а отже мені нічого непотрібно», - це друга сторона медалі. Відсутність прагнень, бажань, відсутність мрії стає причиною ліні, апатії, пасивності.

Чи цього ми прагнемо?..

Автор: Марта Павлюк

Як виховати в дитині любов до природи

Як виховати в дитині любов до природиМої батьки завжди вчили мене любити і поважати природу, дбати про довкілля. Навіть зараз, йдучи по місту, у мене не піднімається рука викинути фантик на асфальт або клумбу. Але, на жаль, таких людей залишилося не так багато. А потім ми скаржимося на брудні вулиці, купи сміття в лісах, куди ми виїжджаємо на шашлики, і т.д. Так давайте ж подбаємо про те, щоб наступне покоління дбайливіше відносилося до навколишнього середовища, виховуючи любов і повагу до природи у своїх діток.Наші поради будуть вам корисні і допоможуть виростити дитину, яка турбується про довкілля.

Купуйте своїй дитині книги та іграшки з «зеленої» тематики

Купуючи нову книгу або іграшку для малюка, пошукайте таку, яка буде нести в собі природозбережуючий зміст. Це можуть бути книги з розповідями на тему природи, з повчальними історіями про турботу про тварин, екологічні іграшки або навіть прості м'які іграшки-тварини, які навчать вашу дитину любити братів наших менших і піклуватися про них.

Дайте маляті можливість познайомитися з природою

Навчайте і виховуйте дитину на прогулянках, розповідаючи про дерева, квіти, тварин і птахів, які вам зустрічаються. Забороняйте рвати квіти, щоб потім тут же викинути, або ламати гілки на деревах. Змушуйте малюка викидати сміття тільки в урну або нести до дому, якщо такої немає.

Крім того, якщо ваш малюк вже шкільного віку і в школі пропонують поїздки в зоопарки, ботанічні сади, дільфінаріі і т.д., не відмовляйтеся. Ці поїздки та екскурсії будуть дуже корисні для вашої дитини, допоможуть їй краще пізнати і сильніше полюбити природу.

Зробіть турботу про природні ресурси стилем свого життя

Всі ми знаємо, що дітки беруть приклад зі своїх батьків. Розкажіть дитині більше про охорону навколишнього середовища, подавайте приклад, вимикаючи світло і воду, коли вони не потрібні, викидаючи сміття по різних контейнерах (якщо такі встановлені у вашому дворі). Економте природні ресурси і користуючись органічними речами з матеріалів вторинної переробки, саморобними предметами для побуту (наскільки це можливо) - зараз можна знайти купу ідей для хенд-мейд декору, прикрас, іграшок зі старих матеріалів, які напевно знайдуться у вашому будинку.

Автор: Сальнікова Анна

"Чарівні слова". Як виховати ввічливу дитину

"Чарівні слова". Як виховати ввічливу дитинуВвічливість - одна з найважливіших якостей культурної людини. Не маючи навичок ввічливого спілкування, важко справити хороше враження на оточуючих. Тому батьки намагаються прищепити дитині ввічливість з ранніх років. Деякі діти легко засвоюють ці норми, а деяким це дається важко. Чому так відбувається і як виховати дитину ввічливою людиною?
Що таке «ввічливість»?


З тим, що ввічливість - це дуже важливо, мало хто посперечається. Багато батьків у своїх мріях представляють своїх 3-4-річних карапузів справжніми маленькими «леді» і «джентльменами». Що ж батьки розуміють під словом «ввічливість»? Мами: «Мені хотілося б, щоб син частіше користувався «чарівними» словами: добрий день, до побачення, дякую, будь ласка. У кожного з батьків є свій образ того, якою має бути їхня дитина, щоб вважатися ввічливим малюком. А що таке «ввічливість» для вас? І яке з «чарівних» слів ви вважаєте головним? Зрозумівши це, ви зможете вибудувати виховну лінію поведінки.

Ввічливість, що зростає разом з дитиною


Коли можна починати прищеплювати маляті норми ввічливості? Хтось із батьків упевнений, що цю якість потрібно виховувати з пелюшок, а хтось і про 4-річного карапуза скаже, що він «ще не здатний цього зрозуміти». Насправді, більш праві прихильники «пелюшкового» підходу, і ось чому. Дитина з найперших днів живе і виховується в певному середовищі, і, як губка, вбирає його особливості. Шлях, який проробляє дитина за перший рік життя, воістину величезний: від крихітного нетями до чоловічка, здатного спілкуватися і знаходити контакт з оточуючими його людьми. І саме в цей час закладаються перші норми ввічливості. Як же це відбувається, адже дитині поки що неможливо їх пояснити?

Вона їх засвоює, бачачи, як спілкуються між собою і з нею її рідні люди. Якщо в родині ввічливий і поважний стиль спілкування, то він є звичним для дитини з перших місяців життя. У цьому випадку і «чарівні» слова з'являться в лексиконі дуже рано. Ці слова з'являться природно, без читань лекцій та педагогічних навіювань. І на запитання «Як ви змогли виховати дитину такою ввічливою?» батьки або відповідають, що вона «якось сама» такою стала, або скажуть, що «ми самі так себе ведемо, тому і малюк за нами тягнеться».

Якщо в сім”і не вживають «чарівні» слова, то дитина не знає іншого спілкування між дорослими, а приймає за норму вульгарно-агресивний характер розмов. Загальновживані «чарівні» слова замінюються або сленговими «кльово», «супер», або не вживаються взагалі. І в цьому випадку ввічливість сама собою не з'явиться. Можливо, батьки коли-небудь задумаються над тим, чому дитина не вміє вітатися, прощатися і говорити «дякую». І тоді, швидше за все, її будуть примушувати до цього «силовими» методами, замість того, щоб поміняти щось у своїй поведінці. А коли мама почує з вуст карапуза: «Ану дай мені швидко ту іграшку, а то влетить!» замість фрази «дай, будь ласка», то швидше насварить його, замість того, щоб задуматися, чому саме така форма звернення обрана дитиною.

Малеча - як глина: що зліпиш, то й буде. Якщо ви коли-небудь займалися відливанням з гіпсу, то можете згадати просту річ. Якщо у вас в руках гумовий шаблон у вигляді зайчика, то, як не старайся, ведмедик з гіпсу не вийде. Так от «шаблон» - це стиль стосунків у сім'ї, а рідкий «гіпс» - це дитина. Який шаблон, такий вийде і виливок. Тому перший і головний етап у вихованні ввічливості дитини - це демонстрація їй правильного прикладу дорослими.



«Чарівні» слова

Наступний етап - це поява в лексиконі ввічливих слів. Після того, як дитина починає активно набирати «словник», вони незабаром з'являються в мові. Але відбувається це тільки в тому випадку, якщо малюк їх чує від оточуючих. В іншому випадку чекати їх можна буде ще дуже довго. Вже 1,5-2-річні малюки можуть вимовляти ці слова. Яким же словам варто навчити дитину в першу чергу? Звичайно, це слова вітання, і, перш за все, слова «добрий день». Звичайно, полегшене «привіт» набагато легше, але після 3 років потрібно навчити малюка саме словам «Доброго ранку, дня та вечора». Ці слова - одні з основних. Говорячи їх, ми позначаємо, що той, кому ми їх адресуємо, існує для нас, ми бажаємо йому добра і здоров'я.

Також потрібно навчити малюка словам «будь ласка», «дякую», «вибач», «до побачення». Це мінімум, який повинен бути в лексиконі трирічки: дитина повинна знати, коли застосовуються ці слова, і вміти правильно їх використати. Звичайно, маляті знадобляться ваші підказки. Далі лексикон ввічливих слів повинен розширюватися. Дуже добре, якщо 6-річна дитина може назвати і правильно застосувати 10-15 ввічливих слів та виразів.

Ці нечемні трирічки!


Закріплення норм ввічливої поведінки починається лише у віці близько 3 років. Дитина, що переживає «кризу 3 років», може тимчасово стати зовсім неввічливою, поводити себе капризно, а часом агресивно з оточуючими. В цей час малюк постійно «перевіряє» батьків: а чи дійсно не можна те, що не можна? Це відбувається не через «капризи» або «зіпсований характер», а тому, що маляті необхідно накреслити «карту місцевості». У цей важливий період він позначає для себе межі дозволеного і недозволенного. Як це пов'язано з ввічливістю? Безпосередньо!

Саме цей період є сприятливим для того, щоб навчити малюка свідомо користуватися ввічливими словами і демонструвати ввічливу поведінку, тому що вона якраз і пов'язана з «кордонами» допустимого. І в цей період може закріпитися як ввічлива, так і некультурна поведінка. Багато чого залежить від позиції батьків. Для того щоб дитина засвоїла норми ввічливості, потрібно незмінно і однаково реагувати на небажану поведінку. І, головне, потрібно відзначати похвалою ті випадки, коли дитина поступає правильно.

Так як «неввічливих» ситуацій буває багато, потрібно набратися терпіння. Якщо ж поведінка то засуджується, то «спускається на гальмах», у дитини не формується чіткої межі, і норми ввічливості так і можуть залишитися нестійкими на довгий час.

Дошкільний етикет


Дитина, переступивши межу в 4 роки, починає відноситися до норм ввічливості все більш усвідомлено. Приклад батьків продовжує залишатися одним з головних «напрямків» в цьому віці. Але дитина перестає бути «пасивним» учасником процесу. Тепер вона критик, суддя. У старшій групі дитячого саду час вільної гри. Крізь загальний шум раз у раз лунають дитячі голоси: «А Віра мене вдарила, і вибачатися не хоче!», «А я Колі м'ячик дала, а він мені «спасибі» не хоче говорити». Вигуки маленьких «ябід» лунають кожну хвилину... Чому ж діти так охоче помічають промахи інших і не бачать свої? Чому вони так нещадно критичні до своїх одногрупників, але самі забувають про елементарну пристойність?

Тому що в їхньому житті настав дуже важливий етап: вони вчаться оцінювати поведінку інших з точки зору засвоєних ними етичних норм . Підходячи до вихователя або батьків з інформацією про те, що хтось зробив щось не так, малюк бажає знати, чи правильно він засудив цю поведінку. І якщо дорослий підтверджує його правоту, то проходження цих норм буде закріплюватися в поведінці самого малюка. Якщо ж дорослий говорить: «Відчепися!» або «Не будь ябідою!», то малюк не отримує відповіді на своє питання, а значить не розуміє, як варто себе вести.

Поки дитині 4-5 років, батькам може здаватися, що вона веде себе навіть менш ввічливо, ніж в 2-3 роки, як ніби він «забула» всі навички ввічливості. Але це не так. Якщо в 2-3 роки ввічливість була копіюванням стилю спілкування дорослих, то тепер маленькій людині потрібно пропустити ці норми «через себе», через свою свідомість. Тому і настає період тимчасової «втрати» ввічливості. Не хвилюйтеся, далі настане новий етап. Ближче до шести років дитина починає застосовувати норми ввічливості усвідомлено.

Звичайно, деякі норми закріплюються і раніше, але найблагоприємніший час для цього - кінець п'ятого року життя - початок шостого. Дитині важливо, що подумають про неї навколишні, тому вона намагається справити хороше враження. У малюків нарешті з'являються ті самі риси маленьких «леді» і «джентльменів». Звичайно, успіхи дитини потрібно помічати і хвалити, адже їй важливо знати, що вона рухається в правильному напрямку. А якщо вона помилилася чи забула якесь правило ввічливості, потрібно лише тактовно (і чемно!) нагадати про нього.
Кiлькiсть переглядiв: 2961